IEC 60364-4-41 · Видання 2005+A1:2017
§411.3 Захист автоматичним вимкненням живлення — Загальні вимоги РЕЗЮМЕ EB
Автоматичне вимикання живлення застосовується, коли напруга дотику перевищує безпечний рівень: UL ≤ 50 В змінного або 120 В постійного струму в нормальних умовах. Захист забезпечується координацією між опором петлі короткого замикання Zs, характеристикою захисного пристрою та уставкою струму Ia. Для TN-систем виконується умова: Zs × Ia ≤ U₀, де U₀ — номінальна напруга відносно землі (зазвичай 230 В). Захисний пристрій повинен вимкнути ланцюг протягом часу, визначеного таблицею 41.1: від 0,1 до 5 с залежно від рівня напруги та типу розподільної мережі. Для кінцевих ланцюгів до 32 А стаціонарних установок максимальний час відключення — 0,4 с при U₀ = 230 В. Вимоги також застосовуються до IT-систем із контролем ізоляції (IMD) та TT-систем із ПЗВ як основним засобом захисту.
Резюме від ElectroBoard для зручності проєктування — НЕ нормативний текст IEC. Офіційний стандарт IEC 60364-4-41:2005+A1:2017 доступний на webstore.iec.ch →.
💡 Пояснити простою мовою
Простою мовою
Згенеровано AI — може містити неточності
Цей пункт задає загальне правило автоматичного вимкнення: захист має спрацювати, поки напруга дотику не перевищила безпечні 50 В змінного струму. Щоб це виконати, погоджують три речі — опір петлі короткого замикання Zs, характеристику захисного апарата й струм його спрацювання Ia. Для TN-мереж головна умова проста: Zs × Ia ≤ U₀, тобто петля має бути достатньо «низькоомною», щоб струм КЗ був великим і апарат спрацював швидко. Стандарт задає граничні часи відключення (таблиця 41.1): для звичайних кінцевих груп до 32 А при 230 В — не більше 0,4 с. На практиці це і є причина, чому важливо міряти опір петлі при здачі обʼєкта — щоб переконатися, що автомат реально встигне відключитися.
У цьому розділі