Розділ 2 · Глава 2.5 Повітряні лінії електропередавання напругою понад 1 кВ
п. 2.5.120 Повітряні лінії електропередавання напругою понад 1 кВ
Відстані по вертикалі між тросом і проводом ПЛ всередині прогону без урахування відхилення їх вітром за умови захисту від грозових перенапруг мають бути не меншеи від наведених у табл. 2.5.26 і не меншеи від відстані по вертикалі між тросом і проводом на опорі. Таблиця 2.5.26 – Найменші відстані між тросом і проводом всередині прогону Довжина прогону, м Найменша відстань між тросом і проводом по вертикалі, м Довжина прогону, м Найменша відстань між тросом і проводом по вертикалі, м 100 2,0 700 11,5 150 3,2 800 13,0 200 4,0 900 14,5 300 5,5 1000 16,0 400 7,0 1200 18,0 500 8,5 1500 21,0 600 10,0
Примітка. Для проміжних значень довжин прогонів відстані визначають за допомогою інтерполяції.
Кріплення тросів на всіх опорах ПЛ напругою від 220 кВ до 750 кВ потрібно виконувати за допомогою ізоляторів, які шунтуються ІП розміром, не менше ніж 40 мм.
На кожному анкерному відрізку довжиною до 10 км троси повинні бути заземленими в одній точці шляхом влаштування спеціальних перемичок на анкерній опорі. За більшої довжини анкерних прогонів кількість точок заземлення в прогоні вибирають такою, щоб у разі найбільшого значення поздовжньої електрорушійної сили, яка наводиться в тросі під час короткого замикання (КЗ) на ПЛ не виникло перекриття ІП.
Ізольоване кріплення троса рекомендовано виконувати скляними підвісними ізоляторами.
На підходах ПЛ напругою 220 – 330 кВ до підстанцій (на відрізках довжиною 1 – 3 км)
і ПЛ 500 – 750 кВ (на відрізках довжиною 3 – 5 км), якщо троси не використовують для ємнісного відбору, плавлення ожеледі або зв’язку, їх необхідно заземлювати на кожній опорі.
На ПЛ напругою 150 кВ і нижче, якщо не передбачене плавлення ожеледі або організації каналів високочастотного зв’язку на тросі, ізолювальне кріплення троса треба виконувати лише на металевих або залізобетонних анкерних опорах.
На відрізках ПЛ з неізолювальним кріпленням троса і струмом КЗ на землю, який перевищує 15 кА, а також на підходах до підстанцій заземлення троса треба виконувати з установленням перемички, яка шунтує затискач.
У разі використання тросів для влаштування каналів високочастотного зв’язку їх ізолюють від опор на всій довжині каналів високочастотного зв’язку і заземлюють на підстанціях і підсилювальних пунктах через високочастотні загороджувачі.
Кількість ізоляторів у підтримувальному тросовому кріпленні має бути не менше ніж два і визначатися умовами забезпечення належної надійності каналів високочастотного зв’язку. Кількість ізоляторів у натяжному тросовому кріпленні треба приймати подвоєною порівняно з кількістю ізоляторів у підтримувальному тросовому кріпленні. Для кріплення тросів на великих переходах кількість ізоляторів слід збільшувати на два. При цьому руйнівне механічне навантаження ізоляторів повинне становити не менше ніж 120 кН.
Ізолятори, на яких підвішено трос, треба шунтувати іскровим проміжком. Розмір ІП
вибирають мінімально можливим за таких умов:
– розрядна напруга ІП має бути нижчою від розрядної напруги ізолювального тросового кріплення не менше ніж на 20 %;
– ІП не має перекриватися в разі однофазного КЗ на землю на інших опорах;
– у разі перекриття ІП від грозових розрядів має відбуватися самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти.
На ПЛ напругою 500 – 750 кВ, у разі використання тросів для організації ВЧ зв’язку або для плавлення ожеледі, рекомендовано схрещувати троси для покращення самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти і зниження втрат електроенергії.
Якщо на тросах ПЛ передбачають плавлення ожеледі, то ізолювальне кріплення тросів виконують на всій ділянці плавлення. В одній точці ділянки плавлення троси заземлюють за допомогою спеціальних перемичок. Тросові ізолятори шунтують ІП, які повинні бути мінімальними, витримувати напругу плавлення і мати розрядну напругу тросового підвісу.
Розмір ІП має забезпечувати самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти в разі його перекриття під час КЗ або грозових розрядів.
Кріплення тросів на всіх опорах ПЛ напругою від 220 кВ до 750 кВ потрібно виконувати за допомогою ізоляторів, які шунтуються ІП розміром, не менше ніж 40 мм.
На кожному анкерному відрізку довжиною до 10 км троси повинні бути заземленими в одній точці шляхом влаштування спеціальних перемичок на анкерній опорі. За більшої довжини анкерних прогонів кількість точок заземлення в прогоні вибирають такою, щоб у разі найбільшого значення поздовжньої електрорушійної сили, яка наводиться в тросі під час короткого замикання (КЗ) на ПЛ не виникло перекриття ІП.
Ізольоване кріплення троса рекомендовано виконувати скляними підвісними ізоляторами.
На підходах ПЛ напругою 220 – 330 кВ до підстанцій (на відрізках довжиною 1 – 3 км)
і ПЛ 500 – 750 кВ (на відрізках довжиною 3 – 5 км), якщо троси не використовують для ємнісного відбору, плавлення ожеледі або зв’язку, їх необхідно заземлювати на кожній опорі.
На ПЛ напругою 150 кВ і нижче, якщо не передбачене плавлення ожеледі або організації каналів високочастотного зв’язку на тросі, ізолювальне кріплення троса треба виконувати лише на металевих або залізобетонних анкерних опорах.
На відрізках ПЛ з неізолювальним кріпленням троса і струмом КЗ на землю, який перевищує 15 кА, а також на підходах до підстанцій заземлення троса треба виконувати з установленням перемички, яка шунтує затискач.
У разі використання тросів для влаштування каналів високочастотного зв’язку їх ізолюють від опор на всій довжині каналів високочастотного зв’язку і заземлюють на підстанціях і підсилювальних пунктах через високочастотні загороджувачі.
Кількість ізоляторів у підтримувальному тросовому кріпленні має бути не менше ніж два і визначатися умовами забезпечення належної надійності каналів високочастотного зв’язку. Кількість ізоляторів у натяжному тросовому кріпленні треба приймати подвоєною порівняно з кількістю ізоляторів у підтримувальному тросовому кріпленні. Для кріплення тросів на великих переходах кількість ізоляторів слід збільшувати на два. При цьому руйнівне механічне навантаження ізоляторів повинне становити не менше ніж 120 кН.
Ізолятори, на яких підвішено трос, треба шунтувати іскровим проміжком. Розмір ІП
вибирають мінімально можливим за таких умов:
– розрядна напруга ІП має бути нижчою від розрядної напруги ізолювального тросового кріплення не менше ніж на 20 %;
– ІП не має перекриватися в разі однофазного КЗ на землю на інших опорах;
– у разі перекриття ІП від грозових розрядів має відбуватися самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти.
На ПЛ напругою 500 – 750 кВ, у разі використання тросів для організації ВЧ зв’язку або для плавлення ожеледі, рекомендовано схрещувати троси для покращення самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти і зниження втрат електроенергії.
Якщо на тросах ПЛ передбачають плавлення ожеледі, то ізолювальне кріплення тросів виконують на всій ділянці плавлення. В одній точці ділянки плавлення троси заземлюють за допомогою спеціальних перемичок. Тросові ізолятори шунтують ІП, які повинні бути мінімальними, витримувати напругу плавлення і мати розрядну напругу тросового підвісу.
Розмір ІП має забезпечувати самопогашення дуги супровідного струму промислової частоти в разі його перекриття під час КЗ або грозових розрядів.
Сторінки оригіналу: 341–342