п. 4.2.67 Розподільні установки і підстанції напругою понад 1 кВ

Для запобігання розтіканню масла і поширенню пожежі під час пошкодження маслонаповнених силових трансформаторів (шунтувальних реакторів) з кількістю масла понад 1 т в одиниці (в одному баку) потрібно застосовувати маслоприймачі з відведенням масла масловідводами в маслозбірники. Для трансформаторів (реакторів) потужністю до 10 МВ·А і маслонаповнених бакових вимикачів на напругу 110 кВ і вище дозволено виконувати маслоприймачі без відведення масла. Об’єм маслоприймача з відведенням масла потрібно розраховувати на приймання 100 % масла, залитого в трансформатор (реактор). Об’єм маслоприймача без відведення масла потрібно розраховувати на приймання 100 % масла, залитого в трансформатор (реактор), і 80 % води засобів пожежогасіння з розрахунку зрошення площ маслоприймача і бічної поверхні трансформатора (реактора) з інтенсивністю 0,2 л/см протягом 30 хв. Об’єм маслоприймача для бакових вимикачів потрібно розраховувати на приймання 80 % масла, яке знаходиться в одному баку. Габарити маслоприймача повинні виступати за габарити одиничного устаткування не менше ніж на 0,6 м за маси масла до 2 т; 1,0 м – за маси масла понад 2 т до 10 т; 1,5 м – за маси понад 10 т до 50 т; 2,0 м – за маси понад 50 т. У цьому разі габарит маслоприймача дозволено приймати менше на 0,5 м з боку стіни або перегородки, розташовуваної від трансформатора (реактора) на відстані, меншій ніж 2,0 м. Маслоприймачі з відведенням масла може бути виконано як заглибленого типу (дно – нижче рівня навколишнього планування землі), так і незаглибленого типу (дно – на рівні навколишнього планування землі). Незаглиблений маслоприймач потрібно виконувати у вигляді бортових огорож маслонаповненого електроустаткування. Висота бортових огорож повинна бути не менше ніж 0,25 м і не більше ніж 0,5 м над рівнем навколишнього планування землі. У разі виконання заглибленого маслоприймача облаштування бортових огорож дозволено не виконувати. Дно маслоприймача (заглибленого і незаглибленого) повинне мати ухил, не менше ніж 0,005, у бік приямка і бути засипаним чистим гравієм чи промитим гранітним щебенем або непористим щебенем іншої породи з частками розміром від 30 мм до 70 мм. Товщина засипки повинна бути не менше ніж 0,25 м. Верхній рівень гравію (щебеню) повинен бути не менше ніж на 7,5 см нижче від верхнього краю борта (у разі улаштування маслоприймачів з бортовими огородженнями) або рівня навколишнього планування (у разі улаштування маслоприймачів без бортових огороджень). Дозволено не засипати дно маслоприймачів по всій площі гравієм. У цьому разі на системах відведення масла від трансформаторів (реакторів) потрібно передбачати установлення вогнезагороджувачів. Маслоприймачі без відведення масла в маслозбірник потрібно виконувати заглибленої конструкції з металевою решіткою, поверх якої потрібно насипати шар чистого гравію, промитого гранітного щебеню або непористого щебеню іншої породи з частками розміром від 30 мм до 70 мм товщиною, не менше ніж 0,25 м. Крім того потрібно передбачати пристрої для видалення масла і води з маслоприймачів і контролю наявності масла і води в маслоприймачі. Облаштування маслоприймачів і масловідводів повинне унеможливлювати витікання масла чи масловодяної емульсії з одного маслоприймача в інший, розтікання масла по кабельних та інших підземних спорудах, поширення пожежі, засмічення масловідводу і забивання його снігом, льодом тощо. Масловідводи повинні забезпечувати відведення з маслоприймача масла і води, застосовуваної для гасіння пожежі автоматичними стаціонарними установками, в об’ємі 50 % масла і повного об’єму води за час, не більший ніж 15 хв на безпечну в пожежному відношенні відстань від устаткування і споруд (але не меншу ніж 10 м). Масловідводи дозволено виконувати у вигляді підземних трубопроводів або відкритих кюветів і лотків. Об’єм маслозбірників залежно від групи електричних ПС (додаток А) повинен становити: – для відкритих ПС I групи – 100 % об’єму масла одиничного устаткування, яке вміщує найбільшу кількість масла, і 80 % розрахункового об’єму води, застосовуваної для автоматичного пожежогасіння силового трансформатора (реактора); – для закритих ПС I групи – 100 % об’єму масла одиничного устаткування, яке вміщує найбільшу кількість масла, і 100 % розрахункового об’єму води, застосовуваної для автоматичного пожежогасіння силового трансформатора; – для відкритих ПС II групи – 100 % об’єму масла одиничного устаткування, яке вміщує найбільшу кількість масла,і 80 % розрахункового об’єму води, застосовуваної для пожежогасіння з пожежних гідрантів; – для закритих ПС II групи – 100 % об’єму масла одиничного устаткування, яке вміщує найбільшу кількість масла, і 80 % розрахункового об’єму води, застосовуваної для внутрішнього пожежогасіння будівлі ЗПС; – для ПС III групи – 100 % об’єму масла одиничного устаткування, яке вміщує найбільшу кількість масла, і додатково 20 м

(запас). Маслозбірники потрібно передбачати закритого типу. Вимоги цього пункту не поширюються на силові трансформатори (реактори) з елега- зовим наповненням.