п. 1.9.12 Ізоляція електроустановок
Довжину шляху витоку ізоляторів та ізоляційних конструкцій у сантиметрах визначають за формулою: L = λ Н де λ Н – питома нормована довжина шляху витоку, см/кВ (табл. 1.9.1 і 1.9.13); U – найбільша робоча міжфазна напруга, кВ (ГОСТ 721-77 «Системы электроснабжения, сети, источники, преобразователи и приемники электрической энергии. Номинальные напряжения свыше 1000 В»);
Довжину шляху витоку міжфазних ізоляційних розпірок визначають за формулою: L = 3 ·λ Н Таблиця 1.9.1 – Питома нормована довжина шляху витоку (λ Н ) підтримувальних гірлянд ізоляторів із скла, фарфору і полімерних матеріалів, штирових ізоляторів на металевих і залізобетонних опорах ПЛ, зовнішньої ізоляції ВРУ і електроустаткування залежно від СЗ і номінальної напруги мережі для електроустановок, розміщених на висоті до 1000 м над рівнем моря Ступінь забруднення λ Н , см/кВ (не менше), за номінальної напруги мережі, кВ Відповідність питомої поверхневої провідності забруднення ізоляції (χ) СЗ, мкСм/см, не менше 6 – 35 110 – 750
1,9 2,35 3,0 3,5 4,2 1,6 2,0 2,5 3,1 3,7
і ІV у міждержавному ГОСТ 9920-89 і позначенням b, c, d, e, наведеним у IEC/TS 60815-1:2008.
Н
) для СЗ 1, СЗ 2, СЗ 3
та СЗ 4 відповідають ГОСТ 9920 і в 3 раз є меншеи від наведених у IEC/TS 60815-1, де для визначення L
використовується найбільша фазна напруга.