п. 2.5.131 Повітряні лінії електропередавання напругою понад 1 кВ

Для заземлення залізобетонних опор як заземлювальних провідників (заземлювальних спусків) необхідно використовувати елементи напруженої і ненапруженої поздовжньої арматури стояків, які металічно з’єднано між собою і які можна приєднувати до заземлювача і елементів опори, що підлягають заземленню. Елементи арматури, які використовують як заземлювальні провідники і природні заземлювачі, повинні задовольняти вимогам до термічної стійкості в разі протікання струмів короткого замикання (КЗ). За час КЗ стержні не повинні нагріватися більше ніж на 60 °С. Відтяжки залізобетонних опор потрібно використовувати як заземлювальні провідники додатково до арматури. За неможливості виконання попередніх умов необхідно поза стояком або всередині його прокладати заземлювальний провідник. У разі прокладання заземлювального провідника на опорах ПЛ напругою від 3 кВ до 20 кВ і неможливості металічного з’єднання його з арматурою, яка знаходиться в підземній частині опори (2.5.130), провідник треба приєднувати до штучного заземлювача з опором, не більше від зазначеного в табл. 2.5.29, незалежно від того, по якій місцевості проходять ПЛ. Троси, які заземлюють згідно з 2.5.120, і деталі кріплення ізоляторів до траверси залізобетонних опор повинні бути металічно з’єднаними із заземлювальним провідником.